#ОЦТК_ДОНБАСЗАПОВІДНИЙ
- Новоукраїнський ЗЗСО
- 1 апр. 2024 г.
- 2 мин. чтения
Обласний еколого- краєзнавчий конкурс учнівської та студентської молоді «Донбас заповідний»
Напрям «Прикладна екологія»
Конкурс творчих робіт «Казки старого лісу»
Назва: Як Юрко врятував Брудьків.
Ривкова Анастасія Артемівна, учениця 4 класу, 10 років
Новоукраїнський заклад загальної середньої освіти
Вугледарської міської ради
Жили собі два брати Олег та Юрко. Олег беріг довкілля та кожної суботи ходив з друзями збирати сміття в лісосмугах і парках. Юрко, навпаки, не беріг навколишній світ, та зовсім не прибирав не те, що в лісі чи парку, а навіть у власній кімнаті.
Якось Олег запропонував:
- Давай підемо поїмо морозиво ?
Юрко не дуже хотів десь йти але від смачненького було важко відмовитися і він погодився.
В парку діти розмотали своє морозиво і Олег викинув обгортку в смітник, а Юрко довго не думаючи кинув папірець подалі від себе. І тільки-но він це зробив, як вмить опинився сам в цьому ж самому місці, тільки все навколо було сіре і зовсім не було зелені, небо вкрите сірою багнюкою, навколо стояв якийсь неприємний сморід. Хлопець злякався і побіг до додому. Але і там він нікого не знайшов. Він не розумів, що відбувається. Здавалося, що це просто якийсь страшний сон, треба лягти заплющити очі і коли відкрити, все стане на свої місця.
Хлопець так і зробив: раз, другий але нічого не виходило.
Аж ось він почув якийсь тупіт в сусідній кімнаті. Коли він туди вибіг, то побачив якесь дивне кудлате маленьке створіння, схоже на домовика.
- Ти хто і що ти тут робиш? Де моя сім’я ?- запитав Юрко.
- Мене звуть Брудько, я тут живу вже багато років і нас таких багато. Раніше ми жили під землею і не могли підійматися нагору, тому що тут було до огиди чисто. Ці нестерпні люди слідкували за чистотою і навколишнім середовищем. А тепер все змінилося. Тепер ми нагорі, а люди вимушені жити під землею в спеціальних капсулах з чистим повітрям, бо від цього вони хворіють і помирають.
- Але ж як таке могло статися, - здивовано запитав хлопець.
На що Брудько йому розповів легенду про одного героя, який допоміг їм піднятися з-під землі.
Колись давно в одній сім’ї жив хлопчик, який не слідкував не те що за своїми речами, але ще й був ходячим смітником. Скрізь, де він був, після себе залишав купу сміття і всіляко відмовлявся користуватися смітничками, а про те, щоб сортувати сміття він і чути не хотів. Як вже з ним не боролися і рідні, і дорослі, нічого не допомагало. Через деякий час і інші діти по всій планеті почали брати з нього приклад.
Сміття ставало так багато, що його не встигали збирати та переробляти. Почали спалювати. Від диму небо стало сірим. Почали гинути рослини й тварини, вода в річках і озерах ставала непридатною для вживання, люди почали хворіти й помирати. Ті, що залишилися створили модульні капсули та живуть в них, а Брудьки, нарешті, стали вільними.
Юрка ніби вдарило струмом, бо він впізнав того героя з якого все це почалось. Це ж все через…….
- Юрко! Юрко! Тебе, що заціпило?- запитав Олег, штовхаючи брата в плече. – Ходімо вже додому.
Хлопчина стрепенувся, подивився спочатку на брата, потім навколо і зрадів, що це все йому примарилось. Але папірець, який він викинув раніше, все ж таки підібрав і відніс до смітника. Бо дуже вже не хотілося йому бути героєм, який звільнить Брудьків і занапастить планету.
Комментарии