Щороку 18 травня в Україні вшановують пам’ять жертв геноциду кримськотатарського народу. Це – День боротьби за права кримських татар. Їх депортація в травні 1944 року – один із найбільших злочинів радянського режиму, геноцид корінного народу півострова. Майже половина депортованих із півострова загинули внаслідок голоду, виснаження і хвороб.
Лише у 1989 році Верховна Рада Радянського Союзу засудила депортацію і визнала її незаконною та злочинною. Тоді ж кримські татари почали повертатися на батьківщину. Радянська влада їм не допомагала, не компенсувала землі, які втратили люди.
Через 70 років злочини повторилися. Нащадки радянських енкаведистів, окупувавши 2014 року Крим, відновили жорстокі утиски, репресії та викрадення, засуджуючи людей за етнічною ознакою чи релігійною приналежністю. У політичних поглядах та симпатіях, громадських акціях та любові до України, культури, традицій російські окупанти, нічим не поступаючись катам часів «червоного терору», продовжують вбачати найстрашніші злочини.
Депортація кримськотатарського народу є проявом злочинної сутності національної політики сталінізму. На жаль, з утисками та репресіями з боку окупантів кримським татарам доводиться боротися і в наш час. Тому пам'ять про події 1944 року не повинна згаснути.
Тематичні уроки пам’яті "Трагедія кримськотатарського народу" у 9-11 класах (Антюхова В.В., вчитель історії).
Comments